Історія кави

Перекази та легенди

За однією з них архангел Гавриїл розбудив пророка Мухаммеда від сну чашкою кави. Напій мав настільки сильний тонізуючий ефект, що він не тільки прокинувся, а у надав йому сили, що він зміг перемогти 40 людей одним ударом.

Найпоширеніша легенда оповідає про те, що джерелом інтересу до кавової рослини стали кози. Це відбулося у провінції Каффа – області на південному заході Ефіопії – кози об’їли кілька низькорослих дерев із шовковистим листям і червоними ягодами. Після цього вони прийшли в таке пожвавлення, що пастух довго не міг їх заспокоїти. Він був здивований такою дією рослини і вирішив сам спробувати ягоди – ті виявилися несмачними. Проте пастух помітив, що після того, як він з’їв їх, втома на довгий час покинула його. Ченці з найближчого монастиря почули про цей феномен і після численних експериментів виявили, що, якщо насіння цієї рослини обсмажити, перемолоти і заварити у воді, то вийде напій, який допомагає їм не засинати під час багатогодинних молитв. Можливо, саме завдяки цій властивості напій набув популярності й в інших монастирях.

Звичайно, це все легенди, проте сучасні дослідники майже одностайні в думці, що кавова рослина походить з Ефіопії – де і сьогодні вона зустрічається у дикорослому вигляді. З Ефіопії кава потрапила в Ємен, а звідти почалося її географічне і агропромислове поширення. Обсмаження кавових зерен виникло самобутньо: при спалюванні кущів кавового дерева у вогнищах у попелі знаходили смажені кавові зерна, їх жували, або готували з них тонізуючий напій. З винаходом обсмаження і розробки методу приготування напою кава назавжди підкорила серця єменців, міцно увійшовши у їх побут, ставши національною гордістю, а процес приготування кави перетворився у національний обряд.

Два століття Ємен був єдиною країною, що постачає каву на світовий ринок. Звідти кава почала поширюватися на всі континенти земної кулі. Цьому багато в чому сприяла історична ситуація, яка була в той час: Ємен знаходиться на важливих торгівельних шляхах, що ведуть зі Східної Африки і Південно-Східної Азії в країни Близького Сходу і Європу. Вживання кави поширилося аж до святих міст Мекки і Медіни, де вона також спочатку використовувалась для того, щоб не засинати під час молитви. Але жителям цих міст настільки полюбився новий напій, що вони стали вживати його не тільки з релігійних міркувань. Важливо зауважити, що для мусульман спиртні напої були і досі залишаються забороненими, тому поява кави у цьому регіоні мала колосальний успіх, і вона стала частиною національної традиції.

Арабській мові ми зобов’язані появою слова qahwah ( «кавах» або «гавах»), що у перекладі означає «настій». Турки кілька видозмінили його, називаючи qahve ( «каве»), і незабаром воно перейшло в caffe, cafe, coffee вже у європейській версії.

Кава в Європі

У Європі про каву вперше дізналися в 1548 році з трактату про турецькі напої, які були написані італійцем Антоніо Менавіно.

Італія. Перша чашка кави для європейців була приготована у Римі в 1626 році Делла Валле, який, живучи в Ірані (Персії) в якості посла Папи Римського, пристрастився до щоденного вживання кави і навчився майстерно її готувати. Поступово відкрилися кав’ярні у середземноморських портах. У 1615 році – у Венеції, а потім у 1626 році – у Римі. Противники кави звернулися до Папи, сподіваючись на його заборону, однак Папі кава сподобалась, і він благословив напій. У Венеції відкрилися перші кавові будинки, які потім поширилися всією Італією.

Англія. Морська торгівля привела каву до Англію. Характерно, що на перших етапахвпровадження кави в європейську кухню існувала думка про позитивний вплив кави на розумову діяльність людини (зараз цю властивість кави доведено). Тому особливо популярними стали кав’ярні в університетських містах. Зокрема, в 1637 році відкрилися кавові заклади в Оксфорді. Але в XVIII столітті англійці переключили свій інтерес на чай.

Франція підключилася до споживання кави пізніше. Розповідають, що французький королівський двір познайомився з кавою на прийомі в турецькому посольстві, де кава була приготована посольським поваром-вірменом. Людовик XIV дав вказівку ввести каву в меню Лувра. Мода на каву швидко поширилася по всій країні. Хоча кава дорого коштувала, проте вона поступово стала проникати і в інші верстви суспільства. Почали відкриватися кав’ярні. І, так само як і в Туреччині, кава вабила відвідувачів кафе не тільки ароматом, але і можливістю поспілкуватися, посперечатися, обговорити міські новини.

Німеччина. Кава з’явився у Німеччині так само, як і в багатьох європейських країнах, у XVII столітті. Перше кафе було відкрито у 1673 році у Бремені. Напій швидко поширювався, починаючи з портів по всій Німеччині. Культура кав’ярень у Німеччині розвивалася так само швидко, кафе стали звичним місцем зустрічей за чашкою кави з печивом. Про поширення кави у Німеччині написано багато літературних праць. Крім того, каві було присвячено безліч музичних творів, найбільш відомі з них – «Кавова кантата» Йоганна Себастьяна Баха.

В Австрію кава проникла, як трофей. У 1683 році після другої облоги турками Відня, що закінчилася для них невдачею, жителі міста виявили кинуті турками мішки з кавою. Знайшлася людина, яка була у Стамбулі і навчила віденців варити кавовий напій. Жителі Відня – великі любителі давати всім нововведенням своє авторство (віденський вальс, віденський стілець, віденська булочка) – негайно придумали новий рецепт приготування кави – по-віденськи. До кави в маленьких порцелянових чашечках (до речі, кажуть, що їх придумали у Відні) стали подавати вершки.

Поява кави в Україні

Перші згадки про каву в Україні датуються 1672 роком – саме тоді у Кам’янці-Подільському турки заснували першу кав’ярню. Львів по-справжньому розсмакував цей напій у ХVІІІ столітті. До міста кава потрапляла не лише зі Сходу (зокрема, з Туреччини), але і з Заходу, з Відня, де галичанин Юрій Кульчицький 1683 року відкрив кав’ярню «Під синьою фляжкою». Згодом заклад відомого галичанина створив моду на каву у цілій Європі.

У ХІХ столітті Львів немов очманів від кави. Її пили всі: спросоння і натще, вдома і під час гостювання, до їжі і після. Люди побідніше пили суміш кави з цикорієм, народ побагатше купував тільки натуральний продукт бразильський, чи аравійський. З’явилися і гурмани: для них приберігали кавові зерна особливо сильного і приємного аромату.

У деяких містах країни з’являються об’єднання по розповсюдженню кави. Вони ведуть антагоністичну боротьбу з аналогічними об’єнаннями чаю. Інтерес до напою настільки зріс, що кава стала серйозним конкурентом чаю.

Цікаве про каву